Обдаровані діти

ОБДАРОВАНІСТЬ ТА ЗДІБНОСТІ

ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОСТІ

     Пропонуються різні підходи для вирішення проблеми обдарованості. Найчастіше педагоги і психологи говорять про підготовку вчителів для роботи з обдарованими дітьми та створення спеціальних навчальних закладів. Але, як показують результати психологічних досліджень, у спеціальних групах для обдарованих дітей погіршуються умови їхнього подальшого розвитку як особистісного, так і творчого. Пояснити це можна тим, що обдарованим дітям у такому середовищі не вистачає умов, які б сприяли виявленню їх неповторності. Тому не можна не враховувати сприятливий вплив системи масової освіти на обдарованих дітей

      
Які ж ознаки обдарованих дітей?
У роботах закордонних педагогів і психологів виділено десять особливостей обдарованих дітей:
1. Вони завжди зайняті і дуже активні.
2. Хочуть знати більш докладно і вимагають від дорослих додаткової інформації.
3. Навчання приносить їм задоволення: вони хочуть учитися і домагаються успіхів.
4. Здатні займатися самостійно.
5. Уміють критично оцінювати оточуючу їх дійсність і прагнуть проникнути в суть явищ, не задовольняючись поверхневими поясненнями.
6. Урок представляє для них інтерес тоді, коли використовуються проблемні методи.
7. На відміну від однолітків краще вміють розкривати відносини між явищами і сутністю, систематизувати, класифікувати.
8. Прагнуть працювати і працюють більше від своїх однолітків.
9. Ставлять безліч питань дорослим, що знаходяться поруч, і чекають вичерпної відповіді на своє питання.
10. Мають сильно виражене почуття справедливості.
Методика А. А. Лосевої дозволяє виявити обдарованих дітей.

Ознаки обдарованості дітей різного віку за А.І.Доровським

Раннє дитинство (1-3 роки). Невгамовна цікавість, нескінченні запитання, вміння стежити за декількома подіями, великий словниковий запас, захопленість словесним розфарбуванням, розвинута мова, вживання складних слів та розгорнутих речень. Підвищена концентрація уваги на чомусь одному, завзятість у досягненні результатів в сфері, якою цікавиться, здібності до малювання, музики, лічби, нетерплячість і поривчастість, винахідливість і багата фантазія.

Дошкільний період (4-7 років). Відмінна пам’ять, інтуїтивні стрибки (перескакування через «поверхи»), яскрава уява, нечіткість у розмежуванні реальності і фантазії, перебільшені страхи, егоцентризм, тонка моторна координація, віддає перевагу товариству старших дітей та дорослих. Добрий, відкритий, тямущий; чудове володіння мистецтвом мовної комунікації; величезна допитливість, винайдення власних слів, схильність до активного дослідження навколишнього, гостре реагування на несправедливість.

Шкільний період (8-17 років). Успіх у багатьох починаннях, високі результати, потреба у колекціонуванні, класифікації, із задоволенням приймає складні і довгострокові завдання, чудове почуття гумору, розвинута пам'ять, сформованість навичок логічного мислення, виражена направленість на творче виконання завдань, володіння основними компонентами вміння навчатися, оригінальність словесних асоціацій, побудова чіткого образу майбутньої діяльності, створення в уяві альтернативних систем.

Дорослий період (після 18 років). Легкість засвоєння нових ідей і знань, комбінування знань оригінальними способами, гнучкість у концепціях, способах дій, соціальних ситуаціях. Дуже добре розвинуті навички спілкування, відкритий, дружелюбний, цінує гумор. Жива і безпосередня уява. Не тамує своїх почуттів та емоцій. Активний, наполегливий, енергійний, схильний до ризику. Нетерплячий під час рутинної роботи., віддає перевагу складним завданням. Незалежний у судженнях, поведінці.

Прийоми стимулювання творчого розвитку дитини раннього віку.

1.          Інтерес - найкраща спонука.

Викликати інтерес дитини до предмету навчання - найкращий педагогічний метод. Тому головне завдання батьків, якщо вони хочуть навчити чомусь дитину, - це пробудити у неї інтерес. Так, наприклад, замість того, щоб навчати дитину рахувати, краще зацікавити її цифрами. Замість того, щоб вчити її писати, зацікавити її процесом писання. Іншими словами, завдання батьків - підготувати дитину до процесу навчання на заняттях.

2.           Цікаве діти вважають правильнішу нецікаве — неправильним.

„Добре” для дитини - це те, що цікаво та привабливо. Це поєднання

понять „добре” і „приємно” є характерним тільки для раннього віку. Поступово дитина набуває досвід, і тепер вже вона вважає, що „добре” - це те, за що хвалять. Якщо вона виконує доручення, і її за це хвалять, вона думає, що вчинила правильно, добре. І навпаки, якщо її лають і карають, значить, вона вчинила погано. Неприємні відчуття асоціюються з поняттям „погано”.

Тому замість того, щоб нав’язувати дитині своє розуміння, що таке „добре” і що таке „погано”, набагато результативніше було б забезпечити їй приємні емоції, коли вона робить щось добре, і неприємні, коли робить щось погане. Здібності дитини будуть розвиватися настільки ефективно, наскільки успішно дорослі будуть користуватися методами похвали і догани.

3.           Інтерес дитини потребує підкріплення.

Інтерес - це найкращий стимулятор у вихованні дитини. Але інтерес дитини до чогось одного швидко зникає, оскільки допитливість її безмежна. Якщо залишити дитину наодинці з собою, її увага буде перескакувати з одного предмету на інший. Звичайно, це є властивим її віку, і спроби насильно утримати її увагу на чомусь одному можуть дати зворотний ефект. Допитливість дитини - важлива умова пізнання світу, і є необхідною для її розумового та інтелектуального розвитку.

Однак не доцільно надавати дитині повну свободу. Для неї однаково небезпечно як замкнутість на одному предметі, так й нездатність зосередитися на чомусь на тривалий термін. Тому її інтерес до чогось необхідно формувати та стимулювати (підкріплювати).

4.           Повторювання — найкращий спосіб стимулювати інтерес дитини.

Повторювання є дуже важливим для тих зв’язків, що формуються у

мозку малюка. Повторювання є бажаним не тільки тому, що дитині воно не може наскучити, але головним чином тому, що дитинство не знає нудьги, це найкращий вік для формування у мозку дитини правильних схем, які визначатимуть все її наступне інтелектуальне життя. Трьохмісячна дитина може запам’ятати навіть складний музичний твір, якщо програти його кілька разів підряд. Здатність немовляти до засвоєння інформації величезна.

Повторювання у цей період має ще одну важливу функцію. Запам’ятовуючи казки і пісні під час численних повторювань, малюк починає віддавати перевагу якійсь одній історії чи пісні, продовжуючи задавати свої нескінченні запитання, пов’язані з її змістом. Він запам’ятовує казку, що йому подобається, напам’ять, і на її матеріалі на якийсь час вдовольняє свою допитливість про світ.

5.          Дитячі уяви та фантазії розвивають творчі здібності.

На найвищому рівні творчості інтелект, ерудиція та уява поєднуються воєдино. Не викликає сумніву той факт, що успіхи творчості уходять корінням у суб’єктивне емоційне сприймання та досвід раннього дитинства. Іншими словами, дитячі фантазії, що уявляються дорослим такими далекими від реального життя, насправді є зародками творчості.

6.           Розвиток інтуїції.

Інтуїція перекриває всі п’ять почуттів і у такий спосіб є найстародавнішим та найфундаментальнішим почуттям. Інтуїцію також називають тваринним інстинктом, що виходить за межі логіки та здорового глузду.

Дитина до 3 років близька до тварини, маючи на увазі те, що вона ще не здатна логічно мислити і покладається на свої інстинкти. Важливо пам’ятати про це і заохочувати розвиток інстинктів малюка, не придушувати їх, прищеплюючи йому навички, роблячи спроби впливати на нього логікою та доводами розуму. Більше того, оскільки інтуїція - це сукупність усіх п’яти почуттів, розвиток інтуїції загострює і всі почуття.

7.           Розпорядок дня розвиває почуття часу.

Необхідно дотримуватися суворого режиму не тільки для того, щоб прищепити дитині хороші манери, а й розвинути у неї почуття часу.

8.           Музична гармонія найкраще засвоюється у ранньому дитинстві.

Дитина краще розуміє те, що має певну структуру. Комбінації звуків

допомагають їй інтуїтивно відчути взаємовідношення звуків та індивідуальні якості кожного звука. Досконалий слух неможна сформувати у дорослого, але можна у маленької дитини, якщо дати їй правильну музичну освіту.

 відеофрагмент

 9.                Навчання гри на скришу розвиває здатність до концентрації уваги.

Той, хто сформував у себе високу міру концентрації уваги, має

величезні переваги. Вважають, що учні музичних шкіл є дисциплінованими і добре вихованими. Можна подумати, що батьки тримають цих дітей у суворості, і це може зробити їх нудними і занадто серйозними з самого дитинства. Нічого подібного! Вони добре поводяться не тому, що на уроках присутні їх батьки, а тому, що вони здатні на високу концентрацію уваги без будь-яких особливих зусиль. Навчання дається їм легко, і вони встигають зробити більше, ніж інші діти за той самий час. Таким чином, у них залишається більше вільного часу.

10.       Звучання віршів тренує нам 'ять.

Вимоги, які пред’являються до дитячої поезії, віршів для запам’ятовування повинні виховувати у дитині благородні почуття, вони мають бути красивими, витонченими і заслуговувати на те, щоб їх пам’ятали все життя. І водночас вони мають подобатися дитині.

Дітям розповідають про зміст вірша, наступного дня вони читають його напам’ять і отримують завдання вивчити новий вірш. Таким чином, дитина тренує пам’ять, і при цьому отримує задоволення. Якщо у перший раз дитині треба почути вірш десять разів, перш, ніж вона його запам’ятає, то наступного разу їй достатньо трьох-чотирьох повторювань, а потім й одного разу.

Повторювання - мати навчання. Це аксіома. Якщо дитина забула строку, нехай повторить увесь вірш від початку до кінця. Ті, хто тренував пам’ять у такий спосіб, можуть запам’ятати цілу казку після чотирьох чи п’яти повторень.

Мета таких занять - не просто заучувати напам’ять, а й також розвивати естетичне почуття, розумові здібності та творчий потенціал малюка.

Інтелект дитини здатний утримувати у пам’яті від 100 до 200 коротких віршів. Але пам’ять „іржавіє”, якщо нею не користуватися. Чим інтенсивніше вона використовується, тим краще функціонує і розвивається.

Здібності до запам’ятовування треба тренувати, поки малює знаходить задоволення у повторюванні.

11.      Створювання естетично наповненого яскравого предметно-ігрового середовища.

Формуючи естетичні потреби дитини, необхідно довіряти своєму смаку і керуватися прекрасними творами мистецтва, що цінувалися у всі віки. Не треба давати малюку тільки книжки з примітивними малюнками, оскільки він нібито не зрозуміє більш складної мови живопису. Якщо батьки цінують Маттіса чи Пікассо, вони, безумовно, можуть показувати їх картини своїй дитині. Якщо вони одержують задоволення від музики Бетховена і Моцарта, нехай і дитина її слухає як можна частіше. Коли у мозку утворюється стереотип справжнього мистецтва, він буде основою для оцінювання творів мистецтва протягом життя.

12.      Дитина — великий імітатор.

Діти починають наслідувати вже у перший рік свого життя, а на другому і третьому році вони наслідують свідомо, і не тільки дітям свого віку, а й старшим. Недаром говорять, що діти - дзеркало дорослих. Тому у присутності дитини треба звертати увагу на свою поведінку, особливо, коли у дітей самий наслідуваний вік. Трирічні діти імітують усе: жести, манеру говорити, ходу тощо.

13.       Успіхи в одній справі надають упевненості в інших справах.

Для дитини корисніше випробувати свої сили у різноманітних заняттях, з імовірно більш широким колом предметів, ніж зосереджуватися на чомусь одному.

З іншої сторони, якщо вона буде успішною в одній галузі, це надасть їй впевненості в собі, і вона буде успішніше просуватися й у інших заняттях.

14.       Залучення дитини до образотворчої діяльності.

У віці восьми місяців малюк вже може утримувати олівець. Здатність до хапання краще, ніж щось інше, свідчить про його здоровий розвиток. У цьому ж віці він починає рвати книжки, розривати на частини іграшки, доводячи цим мати до відчаю. Іншими словами, входить у стадію самостверджування.

Важливо розумно спрямовувати вчинки дитини, оскільки від цього залежить її майбутня здібність до творчості. Якщо дати їй кольорові олівці, вона, звичайно, почне малювати, де завгодно. Якщо дати їй аркуш паперу, вона проведе декілька кривих ліній і, скоріше за все, порве папір. Для дорослих це просто каракулі, а для неї це - самовираження.

Все, що дитина робить руками - малює, розкидає іграшки, шматує папір, - розвиває інтелект і творчі задатки. Але, якщо водночас дорослі будуть щохвилини зупиняти цю діяльність, то вони тим самим заважатимуть розвитку творчих здібностей малюка.

15.            Стандартний папір для малювання — стандартна людина.

Дитина бачить величезний світ (набагато більший, ніж батьки можуть

собі уявити), коли вона вперше бере у руки олівець і виявляється, що він може залишати сліди на чистому папері. Цей великий світ значно більший, ніж стандартний аркуш паперу. Можливо, доцільно давати їй величезний аркуш паперу, щоб вона повзала по ньому, малюючи. Стандартний аркуш сприяє вихованню стандартної людини, позбавленої творчості і достатньої життєвої стійкості.

16.            Ліплення, вирізання візерунків з паперу та складання паперових фігур розвивають творчі задатки дитини.

Якщо дати глину та папір малюку, якому не виповнилося ще й року, він до них доторкнеться без усякої мети, не збираючись нічого з них робити, а тільки вивчаючи їх. Але перебираючи їх руками, він вже змінює їх форму, з подивом спостерігаючи за цими змінами. І це вже само по собі є цінним досвідом.

У цьому віці дитина буде просто багато разів м’яти та торкатися глини, паперу, отримуючи задоволення від цього процесу. Підсвідомо вона починає розуміти причинно-наслідкові зв’язки між діями і результатами. Поступово вона починає пробувати надавати форму глині і робити кораблика з паперу. Ці іграшки легко перетворити і в прості предмети, і у дуже складні, у залежності від стадії розвитку дитини.

Малюк, який почав ліпити у ранньому віці, суттєво випереджає своїх однолітків у засвоєнні різних навичок. І справа тут не тільки в тому, що він раніше почав практикуватися у ліпленні, а у тому, що ліплення рано розбудило його інтелектуальні і творчі задатки. Спритність рук та самовираження - це перші, але далеко не єдині якості, що їх набуває дитина завдяки ліпленню.

17.            Надмірність іграшок розсіює увагу дитини.

Якщо дорослий хоче розвивати у дитини нестандартне мислення і винахідливість, не слід купувати їй все, що вона просить, Цим можна досягти прямо протилежного ефекту.

18.            Створення умов для сенсорного досвіду.

Користь тактильних відчуттів для розвитку дитини не викликає сумніву. Монтессорі рекомендує свідомо пропонувати предмети жорсткі і м’які, грубі та ніжні, тупі і гострі, важкі і легкі. Малюку цікаво все, що його оточує. Він торкається предметів, а іноді перекидає або шматує їх на частини. Це свідчить про зростаючу допитливість та творчий потенціал.

19.            Організація умов для спостережень.

Пропонується класти дитину у похилому положенні, щоб у неї була можливість огляду, замість того, щоб щохвилини нахилятися над нею або кидати їй іграшки. Таким чином, малюк може бачити, що відбувається за межами його колиски, ліжка чи коляски.

20.            Фізичні вправи як засіб розвитку інтелекту.

Кожну фізичну (рухову) навичку слід тренувати у найранішому віці. У цьому розумінні раннє тренування у ходьбі відіграє таку саме роль, що й ранні уроки музики чи іноземної мови.

У дитинстві мозок дитини не розвивається окремо від тіла. Розумовий розвиток відбувається паралельно з фізичним та сенсорним. Наприклад, плавання розвиває не тільки м’язи, а й рефлекси.

Фізичні вправи - це один з головних компонентів розвитку дитини. Вони стимулюють розвиток м’язів, кісток, внутрішніх органів та мозку.

Було відмічено, що дитина, яка починає рано ходити, буває дуже тямущою. Можливо, це можна пояснити тим, що більш інтенсивне фізичне навантаження сприяє розвитку її інтелекту.

Таким чином, ранній розвиток творчих здібностей сприяє проявам ознак обдарованості дитини.

Своєрідність розвитку дітей старшого дошкільного віку з високими інтелектуальними можливостями.

В терміна “розумова обдарованість” досить багато синонімів: “розум”, “розумові здібності”, “інтелект”, “інтелектуальні здібності”, “пізнавальна сфера”, “пізнавальні здібності”. У терміна “здібності” - свої синоніми: “узагальнені вміння”, “можливості”, “потенція”, “рівень розвитку” і т.ін. На цю багату синоніміку, звичайно, доводиться зважати як у процесі наукового дослідження вказаної проблеми, так і при здійсненні практичної роботи.

Крім того, термін “обдарованість” - багатозначний. Ці значення:

1.                Якісно своєрідне сполучення здібностей, що забезпечує успішність виконання діяльності. Спільна дія здібностей, що представляють певну структуру, дозволяє компенсувати недостатність одних здібностей за рахунок переважного розвитку інших.

2.                Загальні здібності або загальні характеристики здібностей, що зумовлюють широту можливостей людини, рівень і своєрідність її діяльності.

3.                Розумовий потенціал, або інтелект; цілісна індивідуальна характеристика пізнавальних можливостей і здібностей до навчання.

виховання лише час від часу, спираючись при цьому в основному на здоровий глузд і свій індивідуальний досвід, який неминуче є обмеженим.

Обдарованість у ранньому дитинстві та у дошкільному віці ідентифікується на основі аналізу поведінки дитини, її рухових, мовленнєвих та інших психічних реакцій. При цьому треба враховувати, що розвиток усіх цих функцій тісно взаємозв'язаний: якщо дитина випереджає своїх ровесників у моторному розвитку, то, як правило, це поєднується з акселерацією і в інших сферах розвитку її психічної індивідуальності.

У сфері виховання уважності треба допомогти дитині виробити звичку до планомірного довільного переключення уваги під час переходу від однієї дії до іншої в процесі самостійної пізнавальної діяльності.

При наявності готового алгоритму увага послідовно переключається з одного об'єкта на інший у міру виконання попередніх дій. Якщо ж такого алгоритму немає, дитина має бути спроможною скласти його самостійно. Вона повинна твердо додержувати правила: виконуючи нові, невідомі дії, уникати імпульсивності, нічого не робити з ходу, без попереднього обдумування. Будь-яку задачу спочатку треба розв'язати “в думці”, і лише потім можна братися за виконавські, у тому числі маніпулятивні, операції (з ручкою, олівцем, іншими інструментами).

Звичайно, такий рівень саморегуляції досягається не за один день. Спочатку (приблизно з трьох років) батьки планомірно знайомлять дитину з відповідними вимогами, після чого систематично стежать за тим, як ці вимоги виконуються, вносять у практичні дії дитини потрібні корективи, повідомляють додаткову інформацію. І все це - на основі постановки перед нею спеціально підібраних проблемних і контрольних питань. Нехай вона по можливості самостійно приходить до розуміння необхідності тієї чи іншої саморегулятивної дії, сама оцінює хід і результати її засвоєння.

Особливу увагу треба приділити вихованню мислення обдарованої дитини.

У трирічному віці обдарованим дітям уже доступні найпростіші завдання на класифікацію відомих предметів. Наприклад, дитина дізнається, що стіл, стілець, шафа, ліжко, інші предмети домашньої обстановки - це все “меблі”. І в подальшому, коли вперше ознайомлюється, скажімо, з кріслом- гойдалкою, відразу мовить (напівствердно, напізапитально): “меблі?”. Так само вона пізнає , що туфлі, черевики, чобітки - це взуття; пальто, куртка, сорочка - одяг і т.д.

Приблизно в 4 роки обдарована дитина вже може не тільки виконувати найпростіші завдання на класифікацію відомих предметів, а й міркувати про відмінності між ними (наприклад, між птахами та собаками; між ручкою та олівцем). Схоплює вона й риси подібності (наприклад, між яблуком і грушею, трамваєм і тролейбусом). Звичайно, їй доступні в цьому віці й міркування за аналогією (наприклад: “Птах літає, а риба...”).

  У 5-річному віці обдаровані діти вже спроможні узагальнювати предмети (наприклад: батько, дід, брат, мати, дочка - сім'я). Відповідають здібностям цих дітей і завдання на одночасне виділення в 2-х або навіть в 3-х предметах рис подібності й відмінності (наприклад, між м'ячиком, яблуком і апельсином). У цьому віці обдарована дитина спроможна також виконувати завдання на завершення найпростіших речень (наприклад: “У спеку хочеться…”)

6 років. Коло доступних розумових дій значно розширюється. Діти охоче виконують завдання на встановлення протилежності. Дається ряд слів, і серед них треба виділити пару з протилежним значенням, причому в серії є й позірний антонім, який провокує хибну відповідь (наприклад: постійно, завжди, стійко, неспішно, ніколи). Крім усього іншого, на завданнях цього типу можна перевірити, чи не є дитина надто імпульсивною (висновок буде негативним, якщо вона проігнорує хибну відповідь в усіх трьох завданнях).

З вихованням мислення тісно переплітається формування уяви (фантазії). Цей психічний процес можна визначити як оперування різноманітними зоровими образами (уявленнями), що утворилися у минулому досвіді людини. Якщо образи просто послідовно оживають у свідомості, то маємо пригадування, яке належить до процесів пам'яті. Якщо ж услід за таким оживанням відбувається перебудова, перекомбінація образів, побудова нових образів, яких раніше в пам'яті не було, то це і є робота уяви.

Таким чином, розвиток обдарованої дитини є пов'язаним з особливою будовою навчально-виховної роботи як в дошкільних закладах, так і в родині; зокрема, доцільною є організація спеціальних індивідуально- тематичних занять.

Специфічні особливості дитячої творчої обдарованості:

1)         вона є суто суб’єктивною діяльністю, продукт якої не має суспільної значущості, мотивована почуттям задоволення, інтересу, отже, самим процесом творчості;

2)         вона може мати масковані й реальні форми свого прояву, тобто дитина може заявити про себе завдяки певним успіхам у якійсь діяльності, здебільшого це музика, здібності до образотворчої діяльності, художньої, артистичної або це наукова, технічна обдарованість;

3)         дитяча творчість - нелінійна, і за своїм проявом має гетерохронний характер: одна дитина може мати на якомусь етапі свого розвитку значні досягнення, а потім виявляється, що це „мильна куля”, інша тривалий час „носить” свої здібності, які можуть яскраво виявитись в юнацькому або зрілому віці;

4)         творчі здібності суб’єктивно можуть співіснувати на рівні підсвідомості і об’єктивно бути незрозумілими для дорослих, тому творча дитина може відчувати відразу до шкільного навчання з його стандартами і механічним заучуванням. У свою чергу, багатьом учителям просто незрозуміла дитина, яка інколи навіть агресивно ставиться до школи;

Педагогічні умови використання творчих завдань в роботі з дітьми старшого дошкільного віку

Поради батькам

Пам’ятка вчителю

                        Для тих, хто працює з обдарованими дітьми

1. Ознайомитися з даними психологів (провідний тип пам’яті, мислення, обсяг уваги, карта інтересів, професійна спрямованість)

2.                 Організувати індивідуальну роботу на уроці:

-                     визначити ступень складності завдання;

-                     скласти індивідуальний план роботи на уроці;

-                     розробити систему продуктивних завдань.

3.                Вести дослідницьку діяльність з урахуванням інтересів учня за

            наступними етапами:

-                     організаційним;

-                     розробка систем;

-                     запроваджу вальним;

-                     діагностичним;

-                     аналітичним;

-                     підсумковим.

4.                 Консультувати батьків з питань:

-                     кола інтересів учнів;

-                     труднощів у навчанні;

-                     індивідуальних особливостей.

5.                 Організувати моніторинг впливу дослідницької діяльності учнів на

            Якість знань.

6.                 Влаштовувати публічну репрезентацію дослідницької діяльності учнів.

Дитина – найбільша з усіх цінностей світу. Її творча особистість – як той тендітний паросток, що зможе розквітати тільки на благодатному ґрунті.

Ми, вчителі, створюємо саме такі умови, за яких кожна дитина може розкрити свій талант, стати єдиною і неповторною. Бурхливе позашкільне життя не стоїть на місці: кожного дня народжуються все нові обдарування, кожний день – це свято дитячої творчості, посмішки та щирої дружби.
Ми насичуємо навчально-виховний процес творчою діяльністю, яка сприяє повному задоволенню і розвитку пізнавальних інтересів і можливостей школярів, надаємо максимальну свободу для творчого прояву дитини і подальшого його розвитку.

Проблема виховання особистості – одна з найголовніших проблем сучасності. І це зрозуміло: новому суспільству потрібна нова людина – високоосвічена, інтелігентна, національно свідома. Це людина у якої багатий внутрішній світ, але таку людину треба виховувати.
Сьогоднішні перемоги наших вихованців є стартовим майданчиком для творчого, інтелектуального та духовного зросту. Попереду нові відкриття і здійснення мрій. Обдаровані діти – це той ресурс, з якого створюється інтелектуальна еліта держави. Їм відкривати всесвітні таємниці, сягати нових вершин, розбудовувати рідну країну. Їм бути господарями на цій землі. Їм належить майбутнє. Хай же буде воно щасливим!

учні вчителя початкових класів Гусельникової І.А.

 

учні вчителя початкових класів  Печериці Н.В.