Для роздумів. Притчі (підготовлено Гусельніковою І.А.)

Що являють собою притчі?

Притчі - це невеликі історії з глибоким змістом. Їх героями є різні люди, часто є представниками різних професій і соціальних верств населення. Притчі несуть в собі ідею, яку легко можна дізнатися, дослухавши історію до кінця. Цікаво, що кожен бачить в одній і тій же історії різну суть, тому іноді дані розповіді потребують дискусії і поясненнях.

Що дають притчі дітям і батькам?

Дуже багато чому вчить кожна притча про виховання дітей. У школі навчаються діти з різних сімей, і кожна повчальна історія, розказана учителем, змушує не тільки співпереживати героям і представляти себе на їхньому місці, а й визнавати помилки, а часом навіть від душі сміятися над ними.

Кому потрібні притчі про виховання дитини?

Помилково вважати, що повчальні історії необхідно розповідати виключно дітям. Безперечно, вони потребують красивих притчах, які допоможуть їм вникнути в суть речей, але більшою мірою в розгляді життєвих, хоча часом і алегоричних, прикладів потребують і самі батьки. Причому більша частина подібних історій призначена або для самостійного вивчення, або для позакласної роботи шкільного вчителя.
Крім того, кожна притча вчить і батьків, і дітей чомусь новому, а також дозволяє подивитися на життєву ситуацію під іншим ракурсом.

  
Притча "Урок метелика"

Один раз у коконі з’явилась маленька щілина. Людина, яка випадково проходила повз, досить довгий час стояла і спостерігала, як через цю маленьку щілину намагається вилізти метелик. Пройшло багато часу, метелик начебто покинув свої зусилля, а щілина залишалась усе ж такою маленькою. Здавалось, метелик зробив все, що міг, і що сил у нього більше не залишилось.

Тоді людина вирішила допомогти метелику, і взявши ножа розрізала кокон. Метелик у той же час вийшов з нього, але його тільце було слабке і немічне, а крила були прозорими і ледь рухливими.

Людина продовжувала спостерігати, очікуючи, що ось-ось крила метелика розправляться і зміцніють, і він полетить. Але цього не сталось!
Решту життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої нерозправлені крила. Він так і не зміг літати.

А все через те, що людина, бажаючи йому допомогти, не розуміла того, що зусилля, які необхідно докласти, щоб вийти через вузьку щілину кокона, необхідні метеликові, щоб рідина з тіла перейшла в крила й щоб він міг літати. Життя змушувало метелика із зусиллям залишати оболонку, щоб надалі він міг рости й розвиватись. 

Іноді саме зусилля необхідне нам у житті. Якби нам дозволено було б жити, не зустрічаючись із труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, якими є зараз. Ми ніколи не змогли б літати.