 |
| Підготовлено Печерицею Н.В. |
Давня українська назва першого місяця весни — «март», що походить від латинського слова «марсіус» по імені бога Марса, якого ми знаємо як бога війни. Але це вже друге значення цієї назви. А спочатку так називали бога полів, урожаю, тваринництва. Так що логічно збігалося словосполучення «ранок року», як назвав О.С.Пушкін перший місяць весни, з іменем бога — охоронця всього найдорожчого селянинові, покровителя сільського господарства.
До початку 15 століття март (березень) вважався першим місяцем року. Коли рік почали рахувати з вересня, березень — март став уже сьомим місяцем. З 1700 року — він третій у році.
Сучасна назва «березень» служила найменуванням наступного місяця — квітня. В середині минулого століття з української мови зникло латинське слово «март», його замінило слово «березень».
Сучасна назва першого місяця весни й спільнокореневі з нею — березень, березоль, березіль, — на думку багатьох вчених, пов'язані з давнім промислом — заготівлею березової золи та кори. Саме в цьому місяці закінчували звільняти площу від берез, які спалювали, для посівів. Березова зола використовувалася як сировина при виробництві скла. Цей промисел називався «гутництво». А вугілля служило добривом для ґрунту. З березової кори робили дьоготь для лікувальних та технічних цілей — речовину, яку дуже цінували Наприклад, Богдан Хмельницький спеціальним універсалом надав привілеї окремим містечкам, жителі яких займалися заготівлею та виробницівом дьогтю. Його добували з особливої сировини, що мала назву «берест». У кінці березня починався «дігтярський сезон».
Назва «березіль », утворена зі слів «береза» та «зола», вживалася донедавна. Ще у В.Сосюри зустрічаємо: «і про весну шумів водою березіль». Давньоруська назва березня — «сухий», бо в цю пору року опадів недостатньо, сухо в лісі, тому добре сохне заготовлене раніше дерево. В народі побутували інші назви: капельник (в цьому місяці сиріє і м'якшає під ногами сніг, в тіні — зима, а на сонці — капає), протальник (через швидке танення снігу появу на землі проталин, калюж). Відомі ще і такі найменування зимомор.
Крім наведених, в староукраїнській літературній мові та на окремих діалектах вживалися слова «сочень», або «соковник» (період збирання бере вого соку), «палютий», чи «полютий» (йде на зміну лютому і менш суворий) «красовик», «красний місяць» — за його своєрідну чарівність.
На березень припадає значна частина Великого посту.
Джерела
1. Народний календар: Посібник для педагогічних працівників / Укладачі: П. Матвієнко, В. Мирошниченко, Л. Тарасовська - Полтава: ПОІППО, 2003. - 235с.
До початку 15 століття март (березень) вважався першим місяцем року. Коли рік почали рахувати з вересня, березень — март став уже сьомим місяцем. З 1700 року — він третій у році.
Сучасна назва «березень» служила найменуванням наступного місяця — квітня. В середині минулого століття з української мови зникло латинське слово «март», його замінило слово «березень».
Сучасна назва першого місяця весни й спільнокореневі з нею — березень, березоль, березіль, — на думку багатьох вчених, пов'язані з давнім промислом — заготівлею березової золи та кори. Саме в цьому місяці закінчували звільняти площу від берез, які спалювали, для посівів. Березова зола використовувалася як сировина при виробництві скла. Цей промисел називався «гутництво». А вугілля служило добривом для ґрунту. З березової кори робили дьоготь для лікувальних та технічних цілей — речовину, яку дуже цінували Наприклад, Богдан Хмельницький спеціальним універсалом надав привілеї окремим містечкам, жителі яких займалися заготівлею та виробницівом дьогтю. Його добували з особливої сировини, що мала назву «берест». У кінці березня починався «дігтярський сезон».
Назва «березіль », утворена зі слів «береза» та «зола», вживалася донедавна. Ще у В.Сосюри зустрічаємо: «і про весну шумів водою березіль». Давньоруська назва березня — «сухий», бо в цю пору року опадів недостатньо, сухо в лісі, тому добре сохне заготовлене раніше дерево. В народі побутували інші назви: капельник (в цьому місяці сиріє і м'якшає під ногами сніг, в тіні — зима, а на сонці — капає), протальник (через швидке танення снігу появу на землі проталин, калюж). Відомі ще і такі найменування зимомор.
Крім наведених, в староукраїнській літературній мові та на окремих діалектах вживалися слова «сочень», або «соковник» (період збирання бере вого соку), «палютий», чи «полютий» (йде на зміну лютому і менш суворий) «красовик», «красний місяць» — за його своєрідну чарівність.
На березень припадає значна частина Великого посту.
Джерела
1. Народний календар: Посібник для педагогічних працівників / Укладачі: П. Матвієнко, В. Мирошниченко, Л. Тарасовська - Полтава: ПОІППО, 2003. - 235с.
2. Прислів’я. Прикмети та повір’я українського народу / Укладач Н. Кусайкіна. - Х.: ВД «Школа» 2006. - 112 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар