Купала — давньослов'янське свято літнього сонцестояння, відзначалося 24 червня за старим стилем (у ніч з 6 на 7 липня за новим стилем), у зеніті літа в період підготовки збору врожаю.
Серед українців Купала відзначала переважно молодь у купальську ніч. Свято поєднувало елементи культу Сонця, аграрної магії, очисних обрядів. Напередодні парубки розкладали великі купи хмизу на пагорбах, берегах річок, озер тощо. Запалити ці купальські вогні доручали дідам, які повинні були до вечірньої зорі добути примітивним способом новий вогонь. Вірили, що стрибаючи через багаття, можна позбутися хвороб, злих чарів. Дівчата й парубки ворожили про своє майбутнє.
Важливу роль у купальських обрядах відігравали колесо як символ сонця, та вода — ці стихії порівнювались з братом і сестрою.
Центральне місце у святі займало ритуальне деревце — марсил (купайлиця. купайло, гільце). Рубали його хлопці, а прикрашали дівчата — живими та штучними квітами, ягодами, стрічками тощо. Навколо марсил водили хороводи, співали пісні про кохання, сватання, майбутній шлюб.
ПРИКМЕТИ
Цвіте липа — ловиться сом.
Ластівки, літаючи низом, граються — на до д та вітер. Ліс без вітру шумить — на дощ.
Кроти нарили високі купини — буде тепла і ясна погода. Упіймався на гачок в'юн — чекай дощу,
Кажани довго літають після заходу сонця — буде ясно й тепло.
До пізньої ночі сюрчать коники (цвіркуни) — ранок буде тихий і сонячний.
Павуків майже не видно — на мінливу, а багато — на суху й теплу погоду.
Вороння злітає під хмари — до негоди.
ПРИСЛІВ’Я
Липень казати звик: «Я — грозовик».
У липні за бджілкою підеш, до меду дійдеш.
Літо на зиму працює: липень збирає, а січень з'їдає.
Хто в липні жари боїться, той узимку не має чим погрітися.
У липні на подвір'ї пусто, а у полі густо.
Там хліб не вродився, де хлібороб не трудився.
Травень випускає росток, а липень робить золотим колосок.
Жати починаєш — тут вже не потанцюєш, не поспіваєш.
Серед українців Купала відзначала переважно молодь у купальську ніч. Свято поєднувало елементи культу Сонця, аграрної магії, очисних обрядів. Напередодні парубки розкладали великі купи хмизу на пагорбах, берегах річок, озер тощо. Запалити ці купальські вогні доручали дідам, які повинні були до вечірньої зорі добути примітивним способом новий вогонь. Вірили, що стрибаючи через багаття, можна позбутися хвороб, злих чарів. Дівчата й парубки ворожили про своє майбутнє.
Важливу роль у купальських обрядах відігравали колесо як символ сонця, та вода — ці стихії порівнювались з братом і сестрою.
Центральне місце у святі займало ритуальне деревце — марсил (купайлиця. купайло, гільце). Рубали його хлопці, а прикрашали дівчата — живими та штучними квітами, ягодами, стрічками тощо. Навколо марсил водили хороводи, співали пісні про кохання, сватання, майбутній шлюб.
ПРИКМЕТИ
Цвіте липа — ловиться сом.
Ластівки, літаючи низом, граються — на до д та вітер. Ліс без вітру шумить — на дощ.
Кроти нарили високі купини — буде тепла і ясна погода. Упіймався на гачок в'юн — чекай дощу,
Кажани довго літають після заходу сонця — буде ясно й тепло.
До пізньої ночі сюрчать коники (цвіркуни) — ранок буде тихий і сонячний.
Павуків майже не видно — на мінливу, а багато — на суху й теплу погоду.
Вороння злітає під хмари — до негоди.
ПРИСЛІВ’Я
Липень казати звик: «Я — грозовик».
У липні за бджілкою підеш, до меду дійдеш.
Літо на зиму працює: липень збирає, а січень з'їдає.
Хто в липні жари боїться, той узимку не має чим погрітися.
У липні на подвір'ї пусто, а у полі густо.
Там хліб не вродився, де хлібороб не трудився.
Травень випускає росток, а липень робить золотим колосок.
Жати починаєш — тут вже не потанцюєш, не поспіваєш.
Немає коментарів:
Дописати коментар